![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
spaniel90100Один уважаемый автор упомянул, что украинский язык не вполне язык и культура не вполне культура.
Не он первый, не он последний, но тут мне захотелось возразить.
Я стала искать в Гугле "Ворона" в переводе Григория Кочура - и не нашла!
Нашла только отдельные цитаты в какой-то монографии. Вот они.
...Серце ранив жах казковий, жах, якого не збагнуть.
Ніби скам’янінням скутий, шепотів я ледве чути:
– Певно, гість якийсь побути в мене хоче й відітхнуть,
Пізній гість, який побути хоче в мене й відітхнуть,
Не інакше він мабуть.
...А повітря обважніло, мов незримо десь кадило
Фіміамом устелило серафіма світлу путь.
«З райського прибув він хору душу врятувати хвору,
Щоб забув я про Ленору, смертним болям дав заснуть».
Скрикнув я: – Верни колишню втіху, мукам дай заснуть! –
Крук промовив: – Не вернуть.
...І душа ніяк не може його тіні оминуть.
Знаю, вже довіку тіні чорної не оминуть
І спокою – не вернуть.
Я не знаю русского перевода, равного этому. Мне кажется, те, кому дорога украинская культура, должны бы этим озаботиться - чтобы прекрасные тексты были и в интернете, а не только на старых ксероксах.
(![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
gorky_look c кафедрой, ау!)
Не он первый, не он последний, но тут мне захотелось возразить.
Я стала искать в Гугле "Ворона" в переводе Григория Кочура - и не нашла!
Нашла только отдельные цитаты в какой-то монографии. Вот они.
...Серце ранив жах казковий, жах, якого не збагнуть.
Ніби скам’янінням скутий, шепотів я ледве чути:
– Певно, гість якийсь побути в мене хоче й відітхнуть,
Пізній гість, який побути хоче в мене й відітхнуть,
Не інакше він мабуть.
...А повітря обважніло, мов незримо десь кадило
Фіміамом устелило серафіма світлу путь.
«З райського прибув він хору душу врятувати хвору,
Щоб забув я про Ленору, смертним болям дав заснуть».
Скрикнув я: – Верни колишню втіху, мукам дай заснуть! –
Крук промовив: – Не вернуть.
...І душа ніяк не може його тіні оминуть.
Знаю, вже довіку тіні чорної не оминуть
І спокою – не вернуть.
Я не знаю русского перевода, равного этому. Мне кажется, те, кому дорога украинская культура, должны бы этим озаботиться - чтобы прекрасные тексты были и в интернете, а не только на старых ксероксах.
(
gorky_look c кафедрой, ау!)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2015-03-09 07:16 pm (UTC)Римлянка Флора незрівнянна,
Архіпіада чарівна,
Таїс, її сестрою звана,
Де Ехо, гомінка, неждана
Луна ставків і рік гучних?
Де вся та врода несказанна?
А де ж тепер торішній сніг?
Де велемудра та жона,
Та Абелярова кохана,-
Він випив чашу мук до дна,
Життя його - кривава рана,
Або красуня невблаганна,
Та, що зашить звеліла в міх
І в Сену вкинуть Бурідана?
А де ж тепер торішній сніг?
Де королева Бланш, ясна,
Немов лілея тонкостанна,
Аліса, Берта де, хто зна,
Де Аренбур, вельможна панна,
Де горда орлеанка Жанна,
Офіра ворогів лихих?
Де всі вони, де їхня шана?
А де ж тепер торішній сніг?
Ні, принце, марна річ від рана
Й до вечора питать про них,
Бо приспівка незмінна й знана:
А де ж тепер торішній сніг?
no subject
Date: 2015-03-09 07:18 pm (UTC)Братове, що лишилися живі,
Суворим словом не картайте нас.
Коли до нас не будете черстві,
То й вам Господь простить у слушний час.
Ось висим - п'ять чи шість нас,- і погас
Вогонь життя в тілах, таких бридких,-
Гниє і опадає м'ясо з них,
На порох перетліють скоро й кості.
Не кпіть із наших напастей лихих,-
За нас благайте Бога в високості.
Хай обирали ми шляхи криві,
Закон понищив нас, ніхто не спас,-
Та мудрощі не всім же в голові.
Не гнівайтесь, коли звемо ми вас
Братами,- тут уже не до образ.
Моліть, щоб Син Пречистої поміг
У невичерпності щедрот своїх
Уникнуть нам диявольської злості.
Не зневажайте зганьблених, німих,-
За нас благайте Бога в високості.
Нас мили й прали зливи грозові,
Пекло й палило сонце, вітер тряс,
Ставали ми поживою черві,
Сорокам, крукам чорним, і не раз
На нас ненатлий птах свій голод пас,
І очі повиймав, і з брів густих
Волосся вискуб, як солому з стріх.
Погляньте лиш, і вас охоплять млості.
Щоб не зазнать вам всім таких утіх,
За нас благайте Бога в високості.
Ісусе-князю, ти, що все й усіх
У владі маєш,- і чесноту, й гріх,
Не дай потрапить нам до пекла в гості.
Тут, людоньки, ніякий вам не сміх,-
За нас благайте Бога в високості.
no subject
Date: 2015-03-09 07:28 pm (UTC)no subject
Date: 2015-03-09 07:45 pm (UTC)no subject
Date: 2015-03-09 08:27 pm (UTC)Достаточно, по крайней мере, для того, чтобы понять красоту языка. Я уж не говорю про само его сущестование:-)
no subject
Date: 2015-03-10 01:39 pm (UTC)no subject
Date: 2015-03-10 01:40 pm (UTC)no subject
Date: 2015-03-10 01:46 pm (UTC)no subject
Date: 2015-03-10 01:48 pm (UTC)Просто я по-украински читала мало и знаю мало. А перевод Кочура меня в свое время сразил.
no subject
Date: 2015-03-10 03:07 pm (UTC)no subject
Date: 2015-03-10 03:40 pm (UTC)Тебя мы ждем не первую неделю.
Гляди - мы выставлены напоказ.
Нас было пятеро. Мы жить хотели.
И нас повесили. Мы почернели.
Мы жили, как и ты. Нас больше нет.
Не вздумай осуждать - безумны люди.
Мы ничего не возразим в ответ.
Взглянул и помолись, а Бог рассудит.
Дожди нас били, ветер тряс и тряс,
Нас солнце жгло, белили нас метели.
Летали вороны - у нас нет глаз.
Мы не посмотрим. Мы бы посмотрели.
Ты посмотри - от глаз остались щели.
Развеет ветер нас. Исчезнет след.
Ты осторожней нас живи. Пусть будет
Твой путь другим. Но помни наш совет:
Взглянул и помолись, а Бог рассудит.
Господь простит - мы знали много бед.
А ты запомни - слишком много судей.
Ты можешь жить - перед тобою свет,
Взглянул и помолись, а Бог рассудит.
Перевод Эренбурга
no subject
Date: 2015-03-10 05:17 pm (UTC)вот ещё отрывки выискались
Date: 2015-03-12 11:38 pm (UTC)Кроком лорда достеменним рушив повагом у путь,
До Палладиного бюсту скерував свою він путь,
Сів на нім – не зворухнуть. Перекл. Кочур Г.
...
У пітьмі тій заблукавши оком, довго в роздумі глибокім
Я стояв, думки пустивши на незнану смертним путь.
І не зрушилось мовчання, не торкнулось мли світання,
Тільки слово, мов зітхання, промайнуло ледве чуть.
То зітхнув я сам: «Ленора», – тихий відгук ледве чуть.
Тільки це й було, мабуть. (Перекл. Кочур Г.)
...
В слові цім, зловісний пташе, хай звучить розтання наше,
Щезни в бурю, в ніч пекельну, більше тут тобі не буть,
не лишай ані пір’їни, хай твоя омана згине,
З серця вийми дзьоб злочинний, дай вільніш мені дихнуть!
Поверни колишній спокій, щоб вільніш мені дихнуть! –
Крук промовив – Не вернуть. (Перекл. Кочур Г.)
...
Так замислившись, ні звука я не проронив до крука,
Що глибінь грудей палючим зором важив розітнуть.
Я, на оксамит сидіння прихилившись, де мигтіння
Лампи клало світло й тіні, в давній час бажав пірнуть,
В час, коли й ВОНА схилялась на сидіння те, пірнуть
В час, якого не вернуть. (Перекл. Кочур Г.)
...
Ясно так запам'яталось: те в похмурім грудні сталось.
По підлозі тіней слалась миготлива каламуть.
Марно я тоді в суворій книзі прагнув збутись горя,
Щоб по втраченій Ленорі сум розвіяти, забуть.
Нині так ясну Ленору янголи на небі звуть —
Тут її ім'я не чуть.
Re: вот ещё отрывки выискались
Date: 2015-06-09 09:03 am (UTC)